вторник, 29 декабря 2009 г.

Легалізуймо публічних музикантів!


Подейкують, що у Середньовіччі артистів не ховали поряд зі звичайними людьми. Бо гірші за всіх. Поступ змінив стан речей і зробив упереджене ставлення до акторів історією. Нині образ «зірки» - це еталон, «спектакль у спектаклі», де в образі «стар» скомпоновано більшість бажаних показників, недоступних для типового громадянина – успішність, краса, гроші, коханці, престижні авто. Суспільство споживання вивело співаків на перші ролі, принаймні номінально.

На минулих парламентських виборах ми могли спостерігати «зорепад» у виборчих списках. Руслана Лижичко, Святослав Вакарчук – зійшли з політичної арени, звільнивши місця для «темних конячок» під іншими номерами, залишивши імідж «нездатних на брехню». Суть від того не змінилася.

У Нєкрасова є вірш:

Поэтом можешь ты не быть,
Но гражданином быть обязан…

Учасники першої «Червоної рути» 1989 року, від якої зазвичай відраховують розвиток вітчизняного шоу-бізнесу, були істинно «народними». «Лисий босий» Миколайчук, Віка Вардій навряд чи мріяли про роботу піар-одиниці на службі у «грошового мішка». Метод «хліба та видовищ» масштабно було обкатано в Росії під час промо-туру Бориса Єльцина «Голосуй или проиграешь». Штаб кандидата залучив велику кількість молодіжних кумирів, серед яких були «маргінальний» «Мальчишник» і Богдан Титомир. Нагадаєм, ця виборча кампанія була знаменита тим, що двоє співробітників штабу намагалися винести в коробках з-під ксероксу півмільйона доларів готівкою.

http://livasprava.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1550&Itemid=1

Комментариев нет:

Отправить комментарий