четверг, 29 июля 2010 г.

«Націонал-соціалізм як він був»: що почитати нацисту під час шкільних канікул

Прочитавши книгу «Боротьба триває. Націонал-соціалізм як він є» (2008) можна зрозуміти причини «еволюції» вітчизняних нацистів. В лапках тому, що торкнулась вона лише форми пропаганди. «Українська націонал-трудова партія», яка прирівнювала боротьбу проти приватновласницьких інстинктів до «українофобії», одягнула ярлик борців «за безкласове майбутнє». Адже володіючи набором догм довоєнних часів вони не могли витримати конкуренції з лівими.

Праця ставить за мету реалізацію «божественного завдання по спасінню Європи» і розвінчання «міфів про націонал-соціалізм». Для цього автори – Євген Герасименко і Максим Зінковський – не полінилися створити нові міфи. Книга рекомендує підіймати лише «табуйовані теми»: єврейська сіоністська змова, міф про Холокост, сутність расової гігієни (с.210). Але сьогодні «на щит» ультраправі піднімають привабливі гасла лівих, уникаючи зайвої конкретизації: проти «капіталізму», «глобалізації» та «імперіалізму». Раніше нацистам вистачало щирості уточнювати, що вони під цим розуміють.
Протоколи арійських мудреців

Результат кількарічної праці двох «ідеологів» оцінили лише в маргінальних колах. В бібліотеці сайту «автономних нацистів» книга знаходиться на першому місці. Вона не втрачає своєї актуальності – саме зараз вирішується питання про переклад книги на рідну мову «українських патріотів»

Можливість будь-якого майбутнього, окрім як націонал-соціалістичного, відкидається з перших сторінок, оскільки інші економічні системи «продемонстрували свою неефективність». При чому аргументація зайва і тому… відсутня. На цьому тлі не виглядає дивною відсутність джерел про успіхи Третього Рейху. Натомість окремі фрази повторюються безліч разів, приміром, «Інтереси суспільства – понад усе» згадується щонайменше 12 (!) разів. Не дарма перші місця у „заповідях політичних солдат” відведено двом імперативам: „вір” та „підкоряйся” (с.215).

В якості єдиного суспільно-політичного орієнтиру виступає лише «німецький народ періоду 1933-1945 років, насильно втягнений у Другу світову війну» (с.18). Схожість назви до «геніального» творіння Адольфа Гітлера не випадкова. Саме з «Майн Кампф» перекочували формули, що обґрунтовують диктатуру в очах обмеженої людини: «тільки окремі вольові особи та/або невеликі групи однодумців, борців в усі часи були й залишаються каталізаторами історичних процесів» (с.10). Надзвичайна увага приділяється моральним якостям таких «вольових осіб», а не реальним механізмам обмеження їхньої волі. В кращих традиціях геббельсівської пропаганди абзаци завершуються знаками оклику, що уподібнює працю до „книги наказів”. Як і їх німецькі попередники, неонацисти визнають принцип фюрерства, обіцяють боротися за «необмежену владу» і дотримуючись нині демократичних законів, клянуться, що «коли самі будуть при владі, то не допустять будь-яку опозицію» (с.20). Неймовірно, але режим «елітарного авторитаризму» (с.175) спиратиметься на «авторитет державного переконання і роз’яснювальну роботу» (с.76). Автори заспокоюють: період партійної диктатури не вічний. Після нього усі владні повноваження концентруються в руках Лідера нації та Вищої ради (с.173).

Як можна здогадатись, конкретика великих змін зводяться до формули «коли ми прийдемо до влади». При цьому намічені тактичні пріоритети, які дозволять вже зараз здобувати симпатії. Серед них «лідирують» «боротьба проти засилля інородців» (с.199), протидія популяризації «негритянської» музики та «збагаченню» мови американським сленгом (с.200). Не страждаючи зайвою скромністю, побиття мігрантів (єдине, чим «прославилась» ультраправі) автори книги іменують «боротьбою за народ». Себе ж просто – «нова Велика Україна».

Свобода – це рабство. Революція – це примирення?

Своїм завданням НС-партія вважає «примирити і включити в себе всі існуючі в народі прошарки, класи і течії» (с.20). Відповідно, під революцією вони визнають «примирення всіх українців в українській державі». Більше того, сама можливість класової солідарності відкидається, як „комуністичний міф”, лише на підставі того, що капіталізм вже всіх розколов на „ініціативні групи, партії, прошарки, класи, профспілки” (с.74).

Далі розкриваються найбільші страхи нацистів: «Класова боротьба – це боротьба, спрямована на самознищення народу, це... катастрофа, яку з таким натхненням чекають марксисти» (с.351). «Соціалізм – це спільна боротьба всіх прошарків суспільного організму», – повторюються догми Гітлера (с.24). «Еліта політичних солдат» змусить вас в один прекрасний день пробачити олігархам усі утиски й образи заради системи, що «дозволить повноцінно розвиватись приватному підприємництву, а отже й організованій народній економіці» (с.30); заради суспільства, де „класова боротьба уступає місце класовій гармонії” (с.74). Нав’язуваний «Третій шлях» органічно поєднує недоліки «дикого» капіталізму та радянського «комунізму»: соціальна нерівність триматиметься на тоталітарних методах. Гасло Великої французької революції («найбільш руйнівної в історії»!) «Свобода, Рівність, Братерство» визнається «брехливим» (с.60). Найкумедніше, що сьогодні один із авторів книги вже пише панегірики тій самій «найруйнівнішій» революції і розглядає якобінців мало не як націонал-революціонерів.

Рух, який проголошує «смертельну боротьбу» капіталізму, не посягає на його основу – право на привласнення засобів виробництва, експлуатацію людини людиною і самовільне розпорядження прибутком. Серед рис капіталізму вони помічають «процентне рабство» і пропонують націоналізацію «більшої частини» великих підприємств: «націоналізації підлягає лише те, що потрібно націоналізувати».

Стверджується, що ліберальна і ліва ідеологія мають між собою безліч спільного: визнання прав людини, захист мігрантів, підтримка руху за жіночі права. Й лише похапцем оговорюється, що вони мають «різні погляди» на соціально-економічну модель. Всюди нацисти помічають «пропаганду гомосексуалістів», але прикладів не наводять (с.111). А як тоді можна кваліфікувати фразу «НС-партія організовується як цілісне чоловіче співтовариство» (с.127)? Чи не є це такою пропагандою? Чи може це концепція секс-автаркії? Мабуть, не випадково обкладинку прикрашає фото «махрового нациста» Міхаеля Кюнена, який закликав толерантно ставитися до геїв-нацистів.Київські неонаці твердять, що при цьому сам Кюнен не був гомосексуалом. Насправді, питання про сексуальну орієнтацію Міхаеля є дискусійним і в ультраправому середовищі.

Остатки белой роскоши

Розмірковуючи про вирішення «одвічного питання» у розділі „Демократія як інструмент сіонізму”, євреям пред’являють обвинувачення: вони розповсюдили на всі народи ідеї рівності, призначені спочатку для білих (с.105). Менше з тим, дискримінація торкнеться не лише євреїв, а й «слов’ян», які не доведуть вірність національним нтересам.

«Расові» розділи більш переобтяжені цифрами, ніж «економічні». Не зважаючи на це, вони мають більше спільного, ніж здається. Адже під расовою боротьбою тут розуміють задоволення апетитів транснаціональних корпорацій: «Біла раса потребує значні запаси сировини, так як ресурсів, наявних на її території – Європа, Америка, Австралія – недостатньо» (с.47). «Націонал-революціонери» ностальгують за добою імперіалізму: «апелювання до «сумління» білої людини призвели до того, що вона практично добровільно й безпорадно здала панівні позиції в Африці та Азії» (с.49). Виявляється, всесвітня економіка залежить від «примітивних» рас Третього світу, які узурпували природні багатства на власній території (с.48). Той факт, що в значній мірі видобуток ресурсів знаходиться в руках європейських та американських ТНК, «правим антиглобалістам» не відомий. «Ми не можемо повернути час назад – колоніальна ера вже далеко позаду. Тим не менше, як і раніше, присутня гостра необхідність в забезпеченні життєвого простору... Арійський світ повинен знову отримати контроль над сировинними ресурсами!» (с.53). «Буде сформований Новий європейський порядок, який поведе боротьбу за виживання білої раси і відновлення її домінуючого положення у світі» (с.55). Тож неонацисти підкреслюють, що своїм ворогом вважають лише російський, американський та ізраїльський імперіалізми.

Однак у расистському екстазі «дослідники» роблять ще кілька сенсаційних відкриттів, які можуть бути порівнянні з відкриттям Америки. Йдеться саме про відкриття Америки, але в якості прабатьківщини аріїв! "Спочатку "мирний" потік азіатів і чорношкірих подався до Америки, Австралії та Європи, далі створив на цих споконвічно арійських землях проблему національної меншини…" (ст.48). Дивно, що при цьому «расовий класифікатор» відносить американських індіанців до монголоїдної раси (ст.37). Що, власне, теж не дуже точно. Сучасні антропологи вживають термін «американоїди».

Превентивний імперіалізм

Далі нацисти конкретизують своє розуміння національно-визвольного руху: „прагнення до завоювання і могутності є природнім життєвим проявом”. „Звільнений народ змушений проводити свою власну експансію, підкоряти прямо або побічно інші народи, попереджуючи загрозу з їхнього боку”. Проголошується, що націонал-соціалізм культивує націю, яка „атакує першою” (с.133). При цьому відбувається рішуче відмежування від „імперіалізму”, позаяк він загрожує „розчиненням народу-завойовника в підкорених народах” (с.134). Отже, потрібно „збагатити” імперіалістичну війну геноцидом мирного населення? Цинічно вказується, що НС-партія виступає за „справжній мир” (с.147), уточнюючи втім, що він має будуватись на „наших, справедливих умовах” (с.154).

Для «переконливості» вони наводять цитату профашистського ідеолога ОУН Дмитра Мирона-Орлика: «На ворожий шовінізм потрібно відповісти запеклістю і винятковістю власного національного шовінізму» (с.259).

Німецький нацизм замість римського права

Копіюючи програму НСДАП «25 пунктів», українські неонацисти взяли й найбільш беззмістовні пункти, серед яких – «заміна римського права і встановлення українського народного права» (с.374). Римському праву, по якому живе весь світ за винятком кривавих фундаменталістських режимів, вони дорікають за те, що воно «не враховує законів природи та інтересів нації». У якості альтернативи вони пропонують звичаєве право, що засновується на традиціях і моралі. Цікаво, що така позиція суперечить висловленій раніше: формальне право – це лише інструмент, сам по собі нейтральний, який може застосовуватись і на благо (с.61). Вимагати від права «традиційно-правового розуміння народу» (с.375) – теж саме, що вимагати його від комп’ютера.

Розкритикувавши систему права загалом, вони дають «альтернативу» лише у кримінальній галузі, пропонуючи наївні «новації». Мабуть нацистам невідомо, що наведені ними кваліфікуючі обставини існували ще в Кримінальному кодексі УРСР 1960 року: тяжкість діяння, обставини вчинення, особа злочинця. Окремі елементи правопорядку ультраправі запозичують з традицій, підтримуваних заокеанськими «масонами»: «джерелом права для суду має стати судовий прецедент» (с.377). При цьому ряд положень буржуазного права прямо перекочували у новий НС-порядок (критерії поділу підприємств за розміром співпадають із нинішнім Господарським кодексом; є посилання на звичаї міжнародного права про статус підданих). Варто провести історичну аналогію: поставивши таку недосяжну мету, А. Гітлер не знищив винайдений «велосипед» приватного права (цивільного і комерційного), зате вніс зміни до кримінального закону, передбачивши відповідальність у т.ч. за міжрасові шлюби та інакодумство. Плюс розширив «надзвичайні» повноваження влади і сконцентрував її в своїх руках. «Реформа юстиції» скінчилась не розпочавшись.

Таких «ляпів» і суперечностей кожна ерудована людина знайде безліч. Однак,ми маємо рекомендувати почитати цю книгу молодим людям, які випадково «клюнули» на псевдоемансипативну обгортку неонацизму. Звісно, якщо вони наділені зачатками критичного мислення, то самі все зрозуміють. Адже свобода починається із сумніву.

http://socmodern.org.ua/?p=691
по теме:
Антифашизм як форма класової боротьби

«Не сади, садимим не будеш», або «Основи поліцейського націоналізму»

Carlsberg Group в Україні або як відсвяткувати річницю ХМЗ

Несправжня війна


«Плоть нічтоже»: український націоналізм і об‘єктивна реальність


Чи стане Україна острівцем «Свободи»

ВО “Свобода”. За чи проти мігрантів?

Боротьба з іміграцією і боротьба з майбутнім

Бандерівці взяли Київ. Без зброї

Тягнибок – "пан три чверті"


"Свобода" від здорового глузду


Украина. Весна для Гитлера -2

ИСТОРИЯ И «МОРАЛЬ» ЭТНИЧЕСКОЙ ЧИСТКИ

Новая концепция учебника по истории Украины: от идеологии к критичности

http://livasprava.info/content/view/2245/1/

Комментариев нет:

Отправить комментарий