вторник, 23 февраля 2010 г.

Ющенко припустився помилки, вшановуючи Бандеру (Девід Марплз, "The Edmonton Journal", Feb. 10, 2010)

Передмова перекладача: 
 
Сьомого лютого на сайті "The Edmonton Journal" під заголовком "Hero of Ukraine linked to Jewish killings" (див. скріншот) було опубліковано статтю Девіда Марплза, професора історії Університету Альберти. У ній автор піддав критиці рішення Ющенка про присвоєння Степанові Бандері звання Героя України. Дев’ятого лютого там само публікується гнівна відповідь видавця едмонтонської газети "Ukrainian News" Марка Левицького, де він характеризує заголовок не інакше як "Vladimir Putinstyle ex-KGB falsification", посилаючись на новітні дослідження СБУ. У підсумку Марплзову статтю було видалено, а пізніше, 10 лютого, опубліковано наново — вже під заголовком "Yushchenko erred in honouring Bandera". Проте, важливо, що фраза, яка обурила Левицького найбільше ("Members of the OUN-B spearheaded pogroms in L’viv in the summer of 1941 when about 4,000 Jews were killed"), лишилася на місці.

Думка Девіда Марплза може видатись особливо цікавою з огляду на те, що в своїй останній монографії Heroes and Villains: Creating National History in Contemporary Ukraine (Central European University Press, 2007) питанню щодо місця ОУН-УПА в модерному українському наративі присвячена більша частина книжки. Будучи написана в спокійному академічному стилі, вона намагається в цілому уникати будь-яких оціночних суджень, хоча й називає медійний дискурс, що обслуговує реабілітацію націоналістів, "пропагандистським".
 
Почесне звання сьогодні може спровокувати розбіжності серед українців

22 січня, в День Соборності України, президент Віктор Ющенко, що залишає свій пост, офіційно визнав Степана Бандеру Героєм Уукраїни.Нагорода викликала поляризовані реакції. Конгрес українців Канади у Вінніпезі схвалив її. Центр Симона Візенталя у Сполучених Штатах, навпаки, висловив „глибоке обурення” щодо нагородження людини, причетної до загибелі „тисячів євреїв”. 
Ким був Степан Бандера і чому він здатний викликати такі емоції через 50 років після своєї смерті?

Він народився першого січня 1909 року в селі Старий Угринів в родині українського греко-католицького священика, в тодішній Австрійській імперії. Його мати померла, коли йому було 13, сестра – у дитинстві. Троє сестер було депортовано після радянського вторгнення до Східної Польщі, а його батько був страчений сталінським НКВС.

Степан вперше став відомим за польського панування. На Паризькій мирній конференції 1918 року західні українські землі були розділені між кількома державами, проте переважна частина перейшла під владу Польщі. Східна Україна стала частиною УРСР з кінця 1922 року. Поляки обіцяли дозволити певну автономію своїй величезній українській меншині на сході країни.

Ця обіцянка не була виконана. Навпаки, край було замирено й заселено польськими колоністами. Велика Українська демократична партія прагнула досягти змін через польський парламент, але поступово екстремісти ставали більш впливовими. У 1930-і роки пануючою ідеологією в Європі був фашизм. Муссоліні в Італії знаходився при владі з 1922 року, а в січні 1933 року Гітлер став канцлером Німеччини. У 1929 році з колишньої Української військової організації було сформовано Організацію українських націоналістів (ОУН), яку очолив полковник Євген Коновалець. Її мета полягала в перегляді результатів Паризького та Ризького мирних договорів, організація базувалась на 10 „заповідях”, серед яких були такі, як „Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї” і „Змагатимеш до поширення сили Української Держави навіть шляхом поневолення чужинців”. Це був типово фашистський рух міжвоєнного періоду, який не відрізнявся від італійської версії.

У 1931 році Бандера очолив крайову екзекутиву ОУН на Західній Україні. ОУН вчинила терористичні акти, вбивши члена радянського консульства у Львові у відповідь на спланований Сталіним голод в радянській Україні в 1933 році, а також міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького у 1934 р. Бандеру було заарештовано за участь в останньому і засуджено до страти після двох довгих судових розглядів. Вирок було замінено на сім строків довічного позбавлення волі. Він провів більше п'яти років у польських тюрмах, доки не був звільнений німцями, котрі 1 вересня 1939 року здійснили напад на Польщу.

Після того, як 1938 року радянським агентом було вбито Коновальця, ОУН, урешті-решт, була розділена на два крила. У квітні 1941 року Бандеру затверджено в якості лідера революційної фракції (ОУН-Б). Іншу фракцію очолив Андрій Мельник (ОУН-М). 

Обидві групи співпрацювали з німцями. Бандера вбачав у німецькому вторгненні найкращу надію на незалежність України. ОУН-Б також допомогла підготувати два українські батальйони вермахту для наступу на схід разом із основними німецькими військами. Наприкінці червня 1941 року батальйон "Нахтіґаль" послідував за німцями до Львова, і ОУН-Б проголосив незалежність України на місцевому радіо.

Члени ОУН-Б влітку 1941 року зініціювали погром у Львові, в ході якого було вбито близько 4 тисяч євреїв. 

ДАЛІ:

http://livasprava.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1665&Itemid=1

Комментариев нет:

Отправить комментарий